З А К О Н У К Р А Ї Н И 

  Про захист прав споживачів 

 Розділ II 

 ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ 

Стаття 4. Права та обов'язки споживачів 

 1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання 
продукції, яка реалізується на території України, для задоволення 
своїх особистих потреб мають право на: 

 1) захист своїх прав державою; 

 2) належну якість продукції та обслуговування; 

 3) безпеку продукції; 

 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію 
про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її 
виробника (виконавця, продавця); 

 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої 
внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до 
закону;
{ Пункт 5 частини першої статті 4 в редакції Закону N 3390-VI 
( 3390-17 ) від 19.05.2011 } 

 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної 
влади за захистом порушених прав; 

 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання 
споживачів). 

 2. Споживачі також мають інші права, встановлені 
законодавством про захист прав споживачів. 

 3. Споживачі зобов'язані: 

 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з 
правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником 
(продавцем, виконавцем) документації на товар; 

 2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил 
використання товару - до початку використання товару звернутися за 
роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої 
вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх 
функції; 

 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням 
та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених 
виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 

 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам 
використання товару - застосовувати передбачені виробником в 
товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною 
документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких 
правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів 
безпеки, встановлених для товарів такого роду. 

 Стаття 5. Захист прав споживачів 

 1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає 
можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і 
кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час 
придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і 
гарантує придбання або одержання продукції іншими законними 
способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для 
підтримання здоров'я і життєдіяльності. 

 2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних 
знань з питань реалізації їх прав. 

 3. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений 
центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів 
та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки 
Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що 
здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші 
державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із 
законодавством, а також суди.
{ Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 } 

 Стаття 6. Право споживача на належну якість продукції 

 1. Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати 
споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію 
про цю продукцію. 

 2. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача 
зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну 
якість продукції. 

 3. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і 
майна споживачів, а також навколишнього природного середовища 
встановлюються нормативними документами. 

 Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються 
законами та іншими нормативно-правовими актами. 

 На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути 
передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну 
якість. 

 4. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції. 

 5. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити 
використання продукції за призначенням протягом строку її служби, 
передбаченого нормативним документом або встановленого ним за 
домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - 
протягом десяти років. 

 Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне 
обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск 
і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування 
та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин 
протягом усього строку її виробництва, а після зняття з 
виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого 
строку - протягом десяти років. 

 6. Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до 
належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів 
та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із 
законодавством. 
 Стаття 7. Гарантійні зобов'язання 

 див. повний текст "Джерело"

 Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару 
 неналежної якості 

 1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного 
строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені 
законодавством, має право вимагати: 

 1) пропорційного зменшення ціни; 

 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 

 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. 

 У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку 
істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, 
виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за 
необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у 
строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових 
для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати 
від продавця або виробника: 

 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар 
грошової суми; 

 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на 
аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. 

 2. Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у 
використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні 
торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині 
першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця. 

 Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо 
товарів, гарантійний строк на які не закінчився. 

 3. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, 
пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі 
товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за 
місцезнаходженням споживача. 

 Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених 
частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу 
вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. 

 Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють 
також створені власником продавця торговельні підприємства та 
філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем 
товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі 
договору. Функції представників підприємств-виробників виконують 
їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, 
або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі 
договору з виробником. 

 4. Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару 
зобов'язані інформувати споживача про підприємства, що 
задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї 
статті. За ненадання такої інформації встановлюється 
відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону. 

 5. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги 
споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані 
прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його 
вимоги. 

 Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять 
кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє 
вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх 
повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника 
(підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені 
частиною першою цієї статті). 

 6. За наявності товару вимога споживача про його заміну 
підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в 
перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю 
сторін. 

 У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну 
підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання 
відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну 
товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій 
вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх 
функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 
першої цієї статті. 

 7. Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної 
марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на 
який змінилася, перерахунок вартості не провадиться. 

 Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої 
марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок 
вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться 
виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - 
виходячи з вартості на час купівлі. 

 При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі 
підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на 
час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - 
виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за 
товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в 
разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в 
інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 
семи днів. 

 8. У разі придбання споживачем продовольчих товарів 
неналежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на товари 
належної якості або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо 
недоліки виявлено у межах строку придатності. При цьому розрахунки 
із споживачем провадяться в порядку, передбаченому абзацом третім 
частини сьомої цієї статті. 

 9. При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення 
недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти 
днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. 

 На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з 
доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) 
незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, 
що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї 
статті) зобов'язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. 
Перелік таких товарів ( 172-94-п ) визначається Кабінетом 
Міністрів України. 

 За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару 
аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний 
день затримки усунення недоліків понад установлений строк 
(чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно 
в розмірі одного відсотка вартості товару. 

 При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу 
або складової частини товару, на які встановлено гарантійні 
строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову 
частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару 
після ремонту. 

 10. Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу 
про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення 
гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом 
установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - 
протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки 
(істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не 
задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, 
споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові 
(продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї 
статті. 

 11. Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення 
споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які 
встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого 
документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. 

 Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати 
споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що 
засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. 

 У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого 
документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, 
визначеному законодавством. 

 12. Виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця 
(підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені 
частиною першою цієї статті), який розглядає претензію споживача 
до придбаного товару. 

 Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний строк 
відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких 
воно зазнало у зв'язку із задоволенням вимог споживача, 
передбачених цією статтею. 

 13. Вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо 
товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за 
рахунок продавця (імпортера). 

 14. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають 
задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що 
задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї 
статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення 
споживачем правил користування товаром або його зберігання. 
Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто 
або через свого представника. 

 Стаття 9. Права споживача при придбанні товару належної 
 якості 

 див. повний текст "Джерело"
 
 Стаття 12. Права споживача в разі укладення договору поза 
 торговельними або офісними приміщеннями 

 1. Положення цієї статті не застосовуються до договорів, 
укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які 
стосуються: 

 1) договорів споживчого кредиту; 

 2) правочинів з нерухомим майном; 

 3) правочинів з цінними паперами; 

 4) договорів страхування. 

 2. У разі реалізації продукції поза торговельними або 
офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов'язаний надати 
споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є 
підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. Такий 
документ повинен містити інформацію про: 

 1) дату укладення договору; 

 2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця); 

 3) найменування продукції; 

 4) ціну; 

 5) строк виконання робіт (надання послуг); 

 6) інші істотні умови договору; 

 7) права та обов'язки сторін договору. 

 У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе 
відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. 

 3. У разі реалізації продукції поза торговельними або 
офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за 
умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом 
чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт 
здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями 
чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за 
умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка 
продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа 
на їх продаж. 

 4. У разі реалізації продукції поза торговельними або 
офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути 
сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту 
повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має 
право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до 
моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей. 

 5. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними 
або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця 
(виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. 

 Договором може передбачатися, що продукція або результати 
робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі 
розірвання договору також бути повернені поштою. 

 Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, 
покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) 
повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням 
продукції. 

 У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або 
офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе 
продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її 
одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для 
повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція 
переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з 
оплати її вартості. 

 6. Якщо споживачеві не було надано документ, який засвідчує 
факт здійснення правочину поза торговельними або офісними 
приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення 
обов'язків для споживача. 

 У разі ненадання документа або підтвердження інформації 
споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. 
Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання 
такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти 
та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з 
поверненням продукції. 

 7. Для здійснення права на розірвання договору споживач 
повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані. 

 Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з 
вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання 
договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття 
упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє права 
споживача на розірвання договору. 

 8. У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала 
споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза 
торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає 
чинність у момент розірвання договору. 

 9. Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених 
строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої 
суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві 
виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості 
продукції за кожний день затримки повернення грошей. 

 Стаття 13. Право споживача у разі укладення договору на 
 відстані 
див. повний текст "Джерело"
 
 Стаття 14. Право споживача на безпеку продукції (товарів, 
 наслідки робіт) 
див. повний текст "Джерело"
 Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію 
див. повний текст "Джерело"
 Стаття 16. Відповідальність за шкоду, завдану внаслідок 
 недоліків продукції (дефекту в продукції) 

 1. Шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в 
продукції), відшкодовується відповідно до закону.
{ Стаття 16 в редакції Закону N 3390-VI ( 3390-17 ) від 
19.05.2011 } 

 Стаття 17. Права споживача у сфері торговельного та інших 
 видів обслуговування 

 див. повний текст "Джерело"

 Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують 
 права споживача 

 1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у 
договори із споживачем умови, які є несправедливими. 

 2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу 
добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних 
прав та обов'язків на шкоду споживача. 

 3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 

 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності 
продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження 
здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця 
(виконавця, виробника); 

 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця 
(виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або 
часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем 
(виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови 
про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у 
разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 

 3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як 
надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 

 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не 
повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови 
споживача укласти або виконати договір, без встановлення права 
споживача на одержання відповідної компенсації від продавця 
(виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням 
ним договору; 

 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно 
великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості 
продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 

 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати 
договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке 
право не надається; 

 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати 
кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з 
ініціативи продавця (виконавця, виробника); 

 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати 
договір, укладений на невизначений строк із споживачем без 
повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 

 9) установлення невиправдано малого строку для надання 
споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на 
визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, 
якщо споживач не висловить відповідного наміру; 

 10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він 
не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 

 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в 
односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд 
або на підставах, не зазначених у договорі; 

 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в 
односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є 
предметом договору; 

 13) визначення ціни товару на момент його поставки 
споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості 
збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у 
разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент 
укладення договору; 

 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати 
відповідність продукції умовам договору або надання йому 
виключного права щодо тлумачення договору; 

 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, 
виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або 
обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих 
формальностей; 

 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі 
зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не 
виконає своїх; 

 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати 
свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може 
стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для 
споживача, без його згоди. 

 4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не 
є вичерпним. 

 Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не 
застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, 
відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати 
договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених 
законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із 
сторін про розірвання договору. 

 Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не 
застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за 
умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення 
заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання 
йому у зв'язку з цим права на розірвання договору. 

 Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не 
застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають 
законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і 
недвозначно визначено у договорі. 

 Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не 
застосовуються до: 

 1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та 
іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни 
котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, 
які не контролюються продавцем; 

 2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх 
чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній 
валюті. 

 5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи 
ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано 
недійсним. 

 6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним 
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 

 1) такі положення також підлягають зміні; або 

 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. 

 7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з 
моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, 
такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. 

 8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами 
тлумачаться на користь споживача. 

 9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують 
права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні 
відшкодовуватися винною особою у повному обсязі. 

 Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому 
виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням 
останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній 
діяльності. 
Стаття 21. Порушення прав споживачів 

 1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть 
бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень 
законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для 
цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства 
про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому 
разі порушеними, якщо: 

 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право 
споживача на свободу вибору продукції; 

 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується 
свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним 
волевиявлення; 

 3) при наданні послуги, від якої споживач не може 
відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець 
нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у 
нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або 
виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій 
відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) 
сторонами умов договору; 

 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником 
якого є споживач; 

 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) 
обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, 
достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 

 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, 
неналежної якості, фальсифікованою; 

 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 

 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником 
якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу. 

 Стаття 22. Судовий захист прав споживачів 

 1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, 
здійснюється судом. 

 2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує 
питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 

 3. Споживачі звільняються від сплати судового збору за 
позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
{ Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011 }